Пошукові роботи на Рівненщині, у селі Угли, завершилися без підтвердження очікуваних знахідок. Експедиція, що тривала з 23 до 27 березня, мала на меті виявлення можливих масових поховань поляків, які загинули під час Другої світової війни.
Участь у дослідженні взяли українські та польські фахівці — зокрема КП ЛОР «Доля» та науковці Поморського медичного університету. Вони обстежили понад тисячу квадратних метрів території, включно з ділянками старого євангелістського кладовища.
Основною гіпотезою було припущення про можливе поховання жителів села Угли, загиблих у 1943 році. Саме цей період залишається одним із найчутливіших у польсько-українській історичній пам’яті через події Волинської трагедії.
За попереднім аналізом Дейком, відсутність масових поховань у цьому місці не спростовує сам факт трагедії, але змінює уявлення про географію подій і характер поховань. Це також підкреслює необхідність подальших археологічних досліджень.
У процесі робіт дослідники змогли встановити місце колишньої сільської каплиці — важливий орієнтир для реконструкції історичного ландшафту. Крім того, були виявлені цивільні німецькі поховання кінця ХІХ — початку ХХ століття.
Окрему увагу привернуло одиничне поховання чоловіка, походження якого наразі залишається невідомим. Його дослідження може дати додаткові дані про локальні події або навіть змінити історичний контекст цієї місцевості.
Мінкульт України підтвердив, що роботи проводилися на основі офіційного дозволу та в межах домовленостей Українсько-польської робочої групи з питань історичної пам’яті. Це свідчить про інституційну підтримку діалогу між країнами.
Політичний контекст експедиції також є важливим. Її проведення узгоджували на рівні президентів України та Польщі — Володимира Зеленського та Кароля Навроцького. Такий рівень координації підкреслює стратегічне значення історичної політики.
Ініціаторкою дослідження стала Кароліна Романовська, голова товариства «Польсько-українське примирення». Її участь демонструє роль громадянського суспільства у формуванні політики пам’яті та історичного діалогу.
Заява заступника міністра культури Івана Вербицького акцентує на головному: спільна робота над складними сторінками історії має зміцнювати довіру. Це ключовий елемент сучасних українсько-польських відносин.
Водночас результати експедиції піднімають низку питань. Чи були поховання перенесені? Чи є помилки в історичних свідченнях? Чи могли події відбуватися в іншій локації? Ці питання залишаються відкритими.
Історики зазначають, що пошук місць поховань жертв Другої світової війни часто ускладнюється браком точних джерел. Усні свідчення, на які спираються дослідники, можуть містити неточності або суперечності.
Ключові слова цієї ситуації — історична пам’ять, археологічні дослідження, Волинська трагедія, польсько-українські відносини, масові поховання, Друга світова війна, Рівненщина, пошукові роботи, жертви війни, історична правда, примирення, дослідження історії.
Факт відсутності знахідок не означає завершення процесу. Навпаки, це може стати відправною точкою для нових експедицій і точнішого картографування місць трагедій.
Важливо також, що подібні дослідження відбуваються у відкритому форматі, з участю міжнародних партнерів. Це знижує ризик політизації результатів і підвищує довіру до висновків.
Для місцевих громад такі експедиції мають подвійне значення. З одного боку — це можливість встановити правду, з іншого — потенційне джерело напруги через різні інтерпретації минулого.
Аналітики наголошують: політика пам’яті повинна базуватися на фактах, а не на припущеннях. Саме тому подібні польові дослідження є критично важливими для формування об’єктивного історичного наративу.
У перспективі Україна і Польща можуть розширити співпрацю у сфері історичних досліджень. Це включає спільні архівні проєкти, цифровізацію даних і нові експедиції в інших регіонах.
Таким чином, експедиція в Углах стала не стільки відповіддю, скільки новим етапом у складному процесі пошуку історичної правди. Її результати вже впливають на дискусії про пам’ять, відповідальність і майбутнє українсько-польського діалогу.
