Сполучені Штати різко нарощують виробництво переносних зенітно-ракетних комплексів FIM-92 Stinger, які ще кілька років тому вважалися зброєю минулої епохи. Сьогодні ж ці системи знову опинилися у центрі уваги через зміну характеру сучасних війн, де значну роль відіграють авіація на малих висотах, крилаті ракети, ударні безпілотники та вертольоти.
За даними Military Watch Magazine, американське оборонне відомство прагне одночасно вирішити два завдання: відновити власні запаси Stinger, які суттєво скоротилися після передачі великої кількості комплексів союзникам, а також задовольнити зростаючий попит з боку країн НАТО та інших партнерів.
У Пентагоні дедалі більше переконуються, що переносні системи протиповітряної оборони залишаються надзвичайно важливим елементом сучасної армії. Останні конфлікти показали, що навіть держави з високотехнологічними військами можуть зіткнутися з проблемою швидкого виснаження запасів ракет, якщо бойові дії тривають довго та мають високу інтенсивність.
Особливо важливу роль такі комплекси продемонстрували під час війни в Україні, де переносні засоби ППО стали одним із ключових інструментів боротьби з авіаційними загрозами. Вони дозволяють військовим підрозділам швидко реагувати на появу повітряних цілей і створювати додатковий рівень захисту навіть далеко від великих систем протиповітряної оборони.
Однак шлях до відновлення виробництва Stinger виявився складнішим, ніж очікували американські військові. Після завершення Холодної війни попит на цей тип озброєння значно знизився, і США фактично призупинили його виробництво майже на два десятиліття.
Через тривалу паузу було втрачено значну частину виробничих компетенцій. Коли після 2022 року виникла необхідність швидко збільшити випуск комплексів, компанії Raytheon довелося практично відновлювати виробничий процес із нуля.
Інженери використовували стару технічну документацію, відновлювали обладнання, яке тривалий час зберігалося на складах, а також шукали заміну для окремих електронних компонентів, виробництво яких припинилося. Частину колишніх працівників, які вже вийшли на пенсію, залучили для передачі досвіду новому поколінню спеціалістів.
Ця ситуація стала показовим прикладом того, наскільки складно швидко відновити виробництво складних систем озброєння після тривалого простою. Навіть за наявності готової конструкції та великого досвіду виготовлення повернення до серійного випуску потребує значного часу.
Після передачі Україні тисяч ракет Stinger американська армія у 2022 році замовила близько 1700 нових комплексів для поповнення власних запасів. Водночас запуск масштабного виробництва відбувався повільніше, ніж планувалося, і перші нові поставки почали надходити лише у 2026 році.
Паралельно США працюють над розширенням оборонно-промислової співпраці з європейськими партнерами. У межах програм НАТО окремі виробничі процеси планують розвивати і на території Європи. Це має створити більш стійку систему виробництва озброєнь, скоротити строки постачання та зменшити залежність від одного виробника.
Попри повернення Stinger на передові позиції, експерти звертають увагу і на обмеження цієї системи. Комплекс був розроблений ще наприкінці XX століття, тому за низкою характеристик він поступається новішим переносним системам протиповітряної оборони.
Зокрема, порівняно із сучасними російськими комплексами, такими як 9К333 «Верба», Stinger має старішу систему наведення. Російський комплекс отримав триканальну головку самонаведення, яка, за заявами виробника, краще розпізнає цілі, ефективніше працює проти теплових перешкод і має ширші можливості у боротьбі з безпілотниками та крилатими ракетами.
Водночас головний урок останніх воєн полягає не лише у технологічній перевазі окремої зброї. Вирішальне значення має здатність держав виробляти озброєння у великих кількостях і швидко відновлювати запаси.
Саме тому історія Stinger стала прикладом того, як система, яку ще недавно вважали застарілою, може знову стати стратегічно важливою. Сучасні конфлікти показали: наявність високотехнологічної зброї недостатня без потужної промислової бази, здатної підтримувати її виробництво у довгостроковій перспективі.
Паралельно США продовжують модернізувати й інші елементи своїх збройних сил. Зокрема, Пентагон проводить масштабне оновлення стратегічного бомбардувальника B-52 Stratofortress, створеного ще у 1950-х роках. Модернізована версія B-52J має отримати нові двигуни Rolls-Royce F130, сучасну цифрову кабіну та оновлений радар.
Програма вартістю близько 49 мільярдів доларів має дозволити цим літакам залишатися на озброєнні до 2060-х років і працювати разом із новим малопомітним бомбардувальником B-21 Raider.
Таким чином, США одночасно повертають до виробництва перевірені часом системи та вкладають значні кошти у новітні технології. Досвід останніх років показав: у майбутніх конфліктах важливими будуть не лише найсучасніші розробки, а й здатність швидко виробляти необхідну кількість озброєння.
