19-річна українка вирішила кардинально змінити свої персональні дані та відмовитися від традиційної форми ідентифікації через батька. Дівчина змінила не лише прізвище, а й власне ім’я та «по батькові». Замість традиційного патроніма вона обрала форму, утворену від імені матері.
Тепер у документах її зазначено як Анну-Александру Катеринівну Ясько.
Історію дівчини розповіла її мама Катерина Ясько. За її словами, зміна імені стала для доньки не просто формальною процедурою, а частиною особистого процесу пошуку власної ідентичності.
Особливу увагу привернув саме вибір «Катеринівна». На перший погляд це слово має звичну для української мови форму жіночого патроніма. Проте у випадку Анни воно походить не від імені батька, а від імені матері — Катерина.
Так дівчина фактично замінила патронім матронімом.
Донька вирішила змінити одразу кілька складників імені
За словами Катерини Ясько, до свого 19-річчя її донька підійшла вже з новими персональними даними.
Анна додала до власного імені друге — ім’я прабабусі по материнській лінії. Одночасно вона змінила прізвище, а традиційне «по батькові» вирішила замінити формою, пов’язаною з матір’ю.
Для дівчини це стало своєрідним способом самостійно визначити, як саме вона хоче бути представленою у світі.
Її мама описує цей процес як поступове формування власної ідентичності, коли молода людина сама визначає, ким хоче бути, як називатися, що для неї важливо та які частини родинної історії вона хоче зберегти.
Особливого значення набуває материнська лінія.
У традиційній системі українських імен «по батькові» прямо пов’язане з ім’ям батька. Для жінки це зазвичай форма на кшталт «-івна» або «-ївна», яка вказує на батьківське походження.
Анна вирішила використати аналогічний мовний принцип, але пов’язати його з матір’ю.
Чому саме «Катеринівна»
На перший погляд може здатися, що Анна просто замінила одне традиційне «по батькові» на інше. Однак сенс її рішення зовсім інший.
Ім’я «Катеринівна» утворене від імені її матері Катерина. Тобто за формою воно нагадує звичайний жіночий патронім, але за змістом виконує іншу функцію.
Саме тому його можна називати матронімом — ім’ям, яке вказує на материнське походження.
Мама дівчини пояснила, що спочатку Анна взагалі хотіла повністю відмовитися від патроніма. Проте під час оформлення документів з’ясувалося, що українська система документування не має окремої графи для «по матері».
Тому дівчина обрала доступний юридичний варіант.
У результаті «Катеринівна» опинилася в тій самій графі, де традиційно зазначається «По батькові».
Таким чином, у повсякденному розумінні це матронім, але в паспорті він юридично відображається саме як запис у графі «По батькові».
Чи справді в Україні можна обрати матронім
Українське законодавство дозволяє громадянам змінювати власне ім’я, прізвище та по батькові.
Тобто повнолітня людина має право самостійно вирішувати, які персональні дані вона хоче використовувати.
За словами адвокатки Марини Бекало, особа, яка досягла 16 років, може самостійно змінити своє ім’я, прізвище та по батькові. Для підлітків віком від 14 до 16 років процедура відрізняється — необхідна згода батьків, а в окремих ситуаціях достатньо згоди одного з них.
Отже, після досягнення 16-річного віку людина вже не повинна отримувати дозвіл батьків для зміни цих персональних даних.
Це дає можливість не лише змінити ім’я або прізвище, а й відмовитися від традиційного патроніма.
Водночас є важливий нюанс: сучасна система українських документів не має окремої категорії, яка б називалася «матронім».
Тому юридично такий запис усе одно потрапляє до поля «По батькові».
Як відбувається процедура зміни імені
Для зміни персональних даних необхідно звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану — ДРАЦС.
Заяву людина подає особисто.
Разом із нею необхідно надати документи, які дозволяють державним органам перевірити дані заявника та його сімейний статус.
Залежно від ситуації можуть знадобитися:
свідоцтво про народження;
свідоцтво про шлюб, якщо людина перебуває у шлюбі;
свідоцтво про розірвання шлюбу, якщо шлюб було розірвано;
свідоцтва про народження дітей, якщо у заявника є малолітні або неповнолітні діти;
документи про попередні зміни імені заявника або його батьків;
фотокартка;
документ про сплату державного мита.
Також необхідно мати паспорт.
Після завершення процедури людині доведеться привести у відповідність інші документи, у яких зазначені старі персональні дані.
Чому в паспорті немає графи «по матері»
Саме цей момент у випадку Анни викликав найбільше запитань.
Якщо людина юридично змінила «по батькові» на форму, утворену від імені матері, логічно було б очікувати появи окремої графи для матроніма.
Але українські паспорти наразі не передбачають такого окремого поля.
Тому навіть у ситуації, коли походження імені безпосередньо пов’язане з матір’ю, документ продовжує використовувати стандартну назву графи — «По батькові».
Іншими словами, змінюється не назва графи, а сам запис у ній.
У випадку Анни це означає, що «Катеринівна» зазначена саме там, де у більшості громадян знаходиться патронім.
Це не означає, що дівчина отримала традиційне «по батькові» від свого батька. Її вибір має інше походження, але нинішня система документів просто не передбачає іншого окремого поля.
Чи можна повністю відмовитися від «по батькові»
Фактично українське законодавство дозволяє людині змінити по батькові або відмовитися від нього.
Тобто громадянин не зобов’язаний довічно зберігати той варіант, який був записаний при народженні.
Для однієї людини це може бути питанням особистої ідентичності. Для іншої — сімейної історії. Хтось може захотіти змінити ім’я через життєві обставини, а хтось прагне підкреслити зв’язок з іншою частиною родини.
Історія Анни показує ще один варіант: людина може не просто прибрати традиційний патронім, а замінити його формою, яка відсилає до матері.
Це особливо цікаво з погляду розвитку української мовної та правової практики.
Чи можна змінювати ім’я більше одного разу
Сам факт зміни імені не означає, що людина назавжди втрачає можливість змінити його ще раз.
Законодавство не встановлює загального обмеження щодо кількості змін власного імені, прізвища чи по батькові.
Однак кожна така зміна створює певні практичні наслідки.
Потрібно буде оновлювати документи, у яких зазначені старі персональні дані. Це може стосуватися внутрішнього паспорта, закордонного паспорта, водійського посвідчення, пенсійних документів, банківських даних та інших офіційних записів.
Тому юридично змінити ім’я можна, але кожна зміна вимагає часу та проходження відповідних процедур.
Коли у зміні імені можуть відмовити
Попри широкі можливості для зміни персональних даних, право не є абсолютно необмеженим.
У законодавстві передбачені випадки, коли у державній реєстрації зміни імені можуть відмовити.
Зокрема, це може стосуватися ситуацій, коли щодо заявника ведеться кримінальне провадження або він перебуває під адміністративним наглядом. Проблемою також може стати непогашена чи незнята судимість, перебування людини в міжнародному розшуку за зверненням правоохоронних органів іншої держави або подання неправдивих відомостей про себе.
Тобто зміна імені є особистим правом, але держава водночас має механізми, які не дозволяють використовувати цю процедуру для уникнення юридичних наслідків.
Ім’я як частина особистої історії
Історія Анни-Александри Ясько цікава не лише з юридичної точки зору.
Вона показує, як поступово змінюється саме сприйняття імені та родинної належності.
Для багатьох поколінь «по батькові» було практично невіддільною частиною українського іменування. Воно автоматично передавалося від імені батька і сприймалося як звичайна складова повного імені.
Однак сучасна людина дедалі частіше сприймає власне ім’я не просто як запис у документах, а як частину особистої ідентичності.
Анна зробила незвичний вибір: вона залишила у своєму імені зв’язок із родиною, але обрала для цього саме материнську лінію.
Водночас вона додала ім’я прабабусі по маминій лінії. Таким чином, нове повне ім’я дівчини стало своєрідним відображенням її материнської родинної історії.
І це, мабуть, головна особливість цієї історії.
Мова не просто про заміну кількох слів у паспорті. Для Анни це стало способом самостійно визначити, яку частину свого походження вона хоче підкреслити.
Сьогодні українське законодавство дозволяє людині досить вільно змінювати власні персональні дані. Проте система документів поки що залишається побудованою навколо традиційної моделі, де існує саме «по батькові», а не універсальне поняття родового імені від одного з батьків.
Тому «Катеринівна» в документах Анни — своєрідний компроміс між особистим вибором людини та чинною системою державної реєстрації.
Дівчина фактично обрала ім’я матері як основу для свого матроніма, але український паспорт поки що змушений називати його «по батькові».
Історія Анни показує, що навіть звичні елементи українського імені можуть ставати предметом особистого вибору, а разом із цим — відображати зміни у суспільстві, поглядах на родину та власну ідентичність.
